Моє завтра

Я намалюю завтра жовтим і блакитним,
Де сонце не ховається в диму.
Де ранок буде лагідним і світним,
І я нарешті двері відімкну.
Не в укриття, а просто — йти гуляти,
Де в парку знов запрацює фонтан.
Де тато ввечері прийде до хати, І
ми складемо довгий-довгий план:
Куди поїдем влітку — чи до моря?
Чи в гори, де смереки до небес?
Там не літають «пташки», що приносять горе,
Там тільки тиша, спокій та прогрес.
Я хочу знати: сирена — то лиш вітер,
А грім у небі — то звичайна гроза.
Щоб кожен міг сміятись і радіти,
І не котилась по щоці сльоза.
Мій світ — це школа, друзі і малюнки,
Це теплий хліб і мирна висота.
І найцінніші в світі подарунки —
Це спокій мами й наша доброта.
Макешин Данило Анатолійович,

10 років
м. Дніпро, Гімназія 72