9. Піца Дружби.

Казка про Сема і Яна, які навчилися дружити

Жили-були у маленькому містечку два хлопці, Сем та Ян. Вони мешкали в одному будинку, вчилися в одному класі, навіть на футбол ходили в одну секцію. Але з якихось невідомих причин відносини між ними не можна було назвати дружніми. Здається, кожен день у хлопців починався з нової сварки.

Однокласники Яна та Сема дуже переймалися такими подіями. Адже в класі завжди панувала дружня атмосфера. Діти завжди підтримували один одного в будь-яких ситуаціях.

Одного вечора, коли на вулиці не вщухав дощ, компанія однокласників зібралася у Каті вдома. Слухали музику, чаювали та багато розмовляли. Хтось запропонував влаштувати пікнік: піти до лісу, за традицією, запалити вогнище.

Однокласники вирішили, що настав час примирити Сема та Яна. Дівчата запропонували приготувати піцу. На тому й порішали.

Коли в зазначений час всі дружною юрбою рушили в ліс, Сему та Яну доручили збирати дрова. “Це буде прекрасна нагода для них почати спілкуватися”, – думали однокласники.

Але, як не дивно, навіть на пікніку хлопці не змогли уникнути сварок. Після дощу дрова були мокрі, Сем почав бурчати, що вони брудні, чим спровокував нову сварку. Ян, розлютившись, пішов геть. Він дуже швидко віддалявся від галявини, де розташувалися діти. Злість засліпила очі, притупила слух. Хлопець майже біг, не помічаючи нічого навколо. Ноги плуталися в заростях вологої трави, гілки дерев шкрябали руки, обличчя. Раптом він відчув, що провалюється кудись. Оговтався на дні глибокої ями, відчувши різкий біль в нозі. Поруч з ним стояв незвичайний чоловічок, чимось схожий на Гаррі Потера, можливо, плащем та капелюхом.

-Я – твоя гординя, – мовив пришелець. І навколо нього утворилося коло з якимось гостряками.

– Це завдяки мені ти завжди відмовляєшся визнати свої помилки, або просити вибачення, навіть коли ти розумієш, що неправий.

-Навіщо ти тут? – спитав Ян, стримуючи біль.

-Я завжди поруч з тобою. Я підсилюю кожну твою сварку, роблю твої слова гострими та образливими.

-Залиш мене! – крикнув Ян так, що його слова луною покотилися лісом.

Тим часом Сем, почувши крики, відразу ж побіг на допомогу. Він допоміг Янові вибратися з ями, підтримав його, доки вони разом не дійшли до місця пікніка.

На галявині хлопців вже чекали однокласники. Магічне тепло вогнища обігрівало всіх навколо, наповнюючи серця радістю. Здавалось, саме мерехтливі вогняні промені дарували ті чарівні сили, які допомагають знаходити спільну мову, особливо, коли виникають конфлікти. Аромат деревини, що горить, розсіявся навколо.

Підлітки смакували піцу, яку хтось влучно назвав ПІЦОЮ ДРУЖБИ.

Почали фантазувати, нібито, з’ївши шматок цієї піци, отримуєш здатність відчувати емоції один одного так, ніби це власні емоції.  Це допомагає краще зрозуміти почуття та переживання другого, що сприяє зближенню і покращенню взаєморозуміння.

Під час цієї пригоди Сем і Ян зрозуміли, наскільки важлива взаємовиручка. Вони почали спілкуватися, розмовляти про свої інтереси та мрії. З кожним днем їх дружба ставала все міцнішою.

Вони зрозуміли, як важливі спілкування, взаєморозуміння та взаємовиручки в житті, а також те, що навіть найсильніші друзі можуть переживати труднощі, але зусилля та бажання змінитися збережуть дружбу.

Ця історія була повчальною для всього класу, вона надихає працювати над вирішенням конфліктів, підтримувати взаємоповагу та дружбу в взаєминах з іншими людьми.

Дружба – це магія, яка освітлює найтемніші стежки!

Дніпропетровська область

м. Кам’янське

Ліцей №25