19. Неймовірні пригоди дітлахів.

Казка про те, як чарівний літак та мавпочки відновили у класі мир, злагоду та взаєморозуміння

За високими горами, за дрімучими лісами у Країні Шкілляндії, столиця якої – Розумляндія, – є звичайна школа. В цій школі навчаються розумні дітлахи, які крокують впевнено сходинками знань. Хлопчики та дівчатка були дружними: допомагали одне одному, підтримували в різних справах, гарно вчилися, але одного разу відбулася сварка, внаслідок якої дітлахи почали справжню ворожнечу. Хлопці почали давати кумедні прізвиська дівчаткам, насміхатися та ображати тих,  хто носить окуляри, слабких у навчанні дітей та навіть вступати в бійку. У класі почався справжній безлад, бо діти перестали контактувати між собою та забули про правила культурної поведінки.

Вчителька не могла впізнати своїх слухняних, ввічливих діток. Довго думала: як же вирішити цю проблему? Одного разу, готуючись до уроку, вона натрапила на картинку, де був намальований безлюдний острів.

У неї виникла ідея: а якщо повезти своїх вихованців на такий острів? Чи може це виправити ситуацію? Вона запропонувала цю ідею і батьки  підтримали її, а дитячій радості не було меж.

Полетіти на цей острів вирішили  швидкісним літаком. Отже, викупивши квитки та підготувавшись до захопливої екскурсії, наші дітлахи з вчителькою відправилися в казкову подорож. Виявилося, що літак теж був чарівний та казковий. Замість сидінь стояли гойдалки. Усі закрили оченята і, відкривши їх, опинилися на гарному, величезному острові. Острів зустрів гостей прохолодою та витонченою красою. Пісок був чистий та жовтий, світило яскраве сонечко і тому він виблискував золотом. Водичка у морі була прозора і надзвичайно чиста та тепла. Увагу дітей привернула величезна кількість рибок та морських мешканців у воді: кальмари, краби, восьминоги, величезні черепахи – таке чудове було розмаїття морського світу. Навкруги росли високі екзотичні дерева: пальми, кокоси, манго та величезні кущі. По деревах лазили мавпочки та перелітали з гілки на гілку величезні птахи. Діти зачаровано спостерігали за цим, ділилися враженнями одне з одним. Мавпочки пригощали їх бананами та кокосами, а вони весело сміялися та веселилися. Потім вирішили покупатися, було весело плескатися та стрибати у воді. Хлопчики вчили дівчаток плавати, а потім були справжні змагання з плавання. Усі намагалися перемогти. А суддею на перегонах була стара та мудра черепаха Чепа. Вона чесно розподілила місця на змаганнях, що ніхто навіть не образився, а тільки разом зробили висновок: «Щоб чогось досягти – треба наполегливо працювати!».

Після змагань вчителька запропонувала прогулятись островом. Усі радо зустріли цю пропозицію та пішли вздовж острова. Величезні слони вітались з ними довгими хоботами, а яскраві папуги літали перед ними зграями та весело щебетали. Діти у відповідь вітали їх «чарівними» словами та пищали від радощів. Таким чином вони не помітили, як підійшли до чарівної альтанки.

Ця альтанка була оздоблена різними оригінальними орнаментами, які всі довго розглядали з усіх боків. За нею побачили величезний гамак, прив’язаний до двох пальм. Але що це? На ньому лежав чарівник у яскраво- червоному вбранні. На голові в нього був величезний круглий капелюх. У руках він тримав чарівну палицю та якусь книжку, оздоблену бархатом. Побачивши дітей, він підвівся, відкрив книжку, прочитав у ній якусь сторінку та мовив: «Я чарівник гарного настрою, я знаю про те, що у вас в школі в усіх поганий настрій, і навіть знаю чому. Якщо хочете, щоб у вас завжди був такий гарний настрій, як зараз, то повторюйте за мною тричі заклинання:

Тари-бари, розтабари,

Крюки-руки, перекруки.

Чари-мари, ми усі…

Друзі, друзі разом всі!».

Діти із задоволенням виконали прохання чарівника. Потім він поставив усіх у коло, дістав каблучки та попросив передати їх одне одному, промовляючи фразу: «В нашім класі друзі всі: я і ти, і ми та ви – ми одна сім’я», а потім підняв чарівну паличку вгору, обвів нею уявне коло і зник. Після цього діти почали одне одному говорити компліменти, пропонувати якусь послугу, хвалити всіх. Здавалося, що вони згадали всі чарівні слова, які колись дізналися від батьків та вчителів, і радісно було всім.

Про те, що вже пора вертатися додому, нагадувало сонечко, яке вже почало ховатися за обрій. Діти направилися до чарівного літака, та раптом до них підбігли мавпочки, вони кожному на прощання подарували пакунки зі смаколиками. Чого там тільки не було: набір екзотичних фруктів, солодощі, а ще мушлі та витончені камінчики! На згадку про подорож діти почали фотографуватись. Спочатку запропонували фото усім разом, а потім зі своїми друзями. Навіть мавпочки потрапили в кадр. І ось чарівний літак оголосив посадку. Всі почали сідати та весело прощатися з мавпочками та усіма мешканцями цього чарівного острова. У віконце літака діти побачили чарівника, який махав їм услід палицею та капелюхом.

Прибувши додому, усе шкільне життя їх змінилося: хлопчики та дівчата з повагою почали ставитися одне до одного, допомагаючи слабшим, підтримуючи їх у всіх справах. Друзі пройшли багато випробувань, вони стали сильнішими разом. Вчителька дуже задоволена своїми вихованцями та часто разом, за чашкою чаю, вони згадують про чарівні пригоди.

Острів навчив їх важливого життєвого уроку: «Стався до інших так, як би ти хотів, щоб ставилися до тебе!». З того часу у класі панує мир, злагода та взаєморозуміння.

Дніпропетровська область

м. Синельникове

Ліцей№1