13. Не запливайте за буйки!

Казка про те, як злагода допомогла врятувати Титанік та дружбу

В одному багатоповерховому будинку жили друзі, які ходили в школу колись разом. Зараз – це вже були дорослі люди, діти яких ходили до тієї самої школи, звали їх – Іван, Степан, Маша та Емі, і було їм вже по 10 років. Вони, хоч і дружили, але часто сварилися.

Одного разу їх батьки пішли на пляж, і звісно взяли з собою дітей. Батьки гарно спілкувалися в своїй дружній компанії та згадували своє дитинство, а діти трохи далі сиділи та читали книжку про Титанік. Якоїсь миті море привернуло їх увагу. Воно було спокійним, промінчики сонця виблискували на поверхні води. Діти побачили човна, який був прив’язаний до берега та спокійно погойдувався, чекаючи господаря та наступної мандрівки.

Дітям дуже захотілося хоч на хвилинку стати мандрівниками і вони залізли в човна. Все було чудово: сонце, море, друзі і човен, який, трохи погойдуючись, створював відчуття справжньої мандрівки.

Важко сказати, кому першому прийшла думка відв’язати човна, а може він і сам відв’язався, але діти посварилися, здається перший раз за сьогодні. Іван з Машою наполягали на негайному поверненні човна на місто, а Степан переконував, що плавати до буйків безпечно, Ема його підтримала. Так діти залишились у човні та уявили себе мандрівниками.

Якось, за одну хвилину, небо стало темним, піднявся вітер, а на морі – шторм. Діти вже нічого не розуміли, бо вони не бачили ні берега, на якому були батьки, ні буйків, які мали вказувати на безпечне місце, скрізь було море. На щастя, шторма вже не було, всі були живі та здорові.

Спочатку вони почали сперечатися, та з’ясовувати чия це була ідея відв’язати човна, але згодом зрозуміли, що ні до чого доброго це не призведе, тому почали міркувати, як вибратися з цієї халепи. Вони голосуванням вибрали собі керівника, того, хто буде керувати човном, а інші виконували його вказівки. Так вони стали пливти на схід, залишаючи сонце, та безкрає море за спинами.

Все було спокійно, та враз з-під води вискочило чудовисько з щупами, діти впізнали в ньому чудовиська Кракіна – велетенського восьминога. Він підняв свої щупальці та створив водоворіт, куди потрапив човен та перекинувся.

Коли діти прийшли до тями, то зрозуміли, що знаходяться на острові, що робити далі – не знав ніхто, але всім дуже захотілося потрапити додому, до батьків.

І тут Івану на голову впав кокос, а з нього виліз Джин, і сказав: «Я знаю в яку халепу ви потрапили через свою неслухняність, та сварок, а також знаю, що ця біда вас здружила, і я можу вам допомогти. Вам тільки треба справою довести, що ви одна, дружна команда. Вам потрібно деактивувати бомбу на Титаніку, і тоді ви повернетеся додому, до батьків, до книжки, яку ви читали та недочитали на пляжі».

Після його слів, у дітей з’явилася надія попасти до дому, та натхнення виконати завдання, але ніхто не розумів де той Титанік і як до нього дістатись.

Тут на допомогу прийшов той самий Джин, він сказав: «Я можу виконати три ваші бажання, спрямовані на виконання цього завдання».

Діти зраділи, із їх вуст почали сипатися пропозиції, звісно їх було більше, ніж три, бо самих дітей було четверо. Джин мовчки спостерігав за вибором бажань і думав, чи посваряться діти при цьому, чи ні. На радість Джина, діти не посварилися, вони підійшли до вибору побажань з погляду логіки та здорового глузду. Так виникли три бажання: перше – це надати інструкцію як ту бомбу слід деактивувати, друге – надати захисне спорядження від вибуху, та третє – надати машину часу для депортації на Титанік.

Як тільки вони це озвучили, то відразу опинилися на Титаніку біля бомби з кнопкою «Запуск». Вони відразу відчули, що включився електричний щит захисту від вибуху, та перед ними з’явилася інструкція, в якій був перелік матеріалу, який слід знайти на кораблі. Спочатку вони хотіли по одному розбігтися по кораблю в пошуках необхідних речей, але згадали, що вони одна дружна команда, в якій всі відповідають одне за одного, тому на пошук необхідних речей пішли разом. І дійсно логіка одного, кмітливість другого, чутливість третього та любов четвертого допомогли швидко знайти все необхідне, що було вказано в інструкції, та зібрати все це по схемі. Коли цю схему під’єднали до кнопки запуску бомби, то її вдалося деактивувати. Відразу з’явився Джин та промовив: «Ви виконали місію, стали однією командою та перестали сваритися, тож можете відправлятися до батьків».

За мить друзі опинилися на пляжі, біля своєї книги, батьки були поруч, вони дружньо спілкувалися один з одним та здавалося не помітили зникнення дітей. Море було тихим, сонечко яскравим, книжки відкрита на тій же сторінці, тільки діти були вже іншими, вони були вже справжніми друзями, в головах яких лунало побажання Джина: «Ніколи не сваріться, все робіть разом, не тікайте від батьків та не запливайте за буйки».

Так діти стали вірними друзями, як і їх батьки, та зрозуміли, що якщо працювати разом, то все треба робити злагоджено!

Дніпропетровська область

м. Новомосковськ

Бібліотека-філія №3 Публічної бібліотеки НМТГ