6. Чарівна куля.

Казка про силу, яка допомогла повірити в себе

Жив у маленькому містечку на краю світу хлопчик на ім’я Артем. Він був сміливим та винахідливим, любив вчитися, займався спортом, але більш за все на світі його серце прагнуло кохання. Уляна, найкрасивіша дівчинка з його класу, завоювала його серце своєю чарівною посмішкою та добротою. Проте, Артем був занадто сором’язливим, щоб освідчитися Уляні в своїх почуттях. Хлопці-однокласники часто шуткували над Артемом, особливо Ігнат. Чомусь Ігнат ніяк не міг подружитися з дітьми в класі. Він нещодавно приїхав з іншого міста, весь час задирається до однокласників, смикає дівчаток за рюкзаки, злиться невідомо на що.

В школі Артема, Ігната та Уляну вчила мудра, добра вчителька Ксюша. Вона завжди підтримувала дітей та навчала їх не лише математиці та мовам, але й важливим життєвим цінностям – дружбі, любові, повазі один до одного, до друзів та рідних. Діти з радістю бігли вранці до класу, з задоволенням вчилися, гралися на перервах.

Але життя Артема не було таким легким, як хотілося б. Він мріяв разом з Уляною відвідати казкову країну, де на них би чекали пригоди та чудеса, де панує мир та спокій, де багато цікавих тварин. А головне, він хотів розповісти Улянці про свої почуття. І ще доброзичливий Артем непокоївся виходками Ігната. Чому він такий злий? Чому кожного дня вигадує якусь шкоду?

Роздумуючи таким чином, Артем йшов та йшов довгими шкільними коридорами, милувався різнокольоровими стінами. Раптом він зустрів Бублика. Так всі називали заступника директора через його прізвище та не дуже спортивну фігуру. Та він і не ображався, бо користувався неабияким авторитетом у колег та учнів. Бублик, веселий та доброзичливий чоловік, завжди приходив на допомогу, коли діти потребували поради або захищалися від заздрісних однокласників.

-Яка вдача! – подумав Артем. – Ось хто мені допоможе!

-Доброго дня, юначе! Як справи? – привітливо посміхнувся вчитель.

Тоді Артем повідав Бублику про свої проблеми. Голос його тремтів від хвилювання, але надія на пораду з’явилася в дитячому серці.

Бублик уважно вислухав школяра, на хвилинку замислився, взяв Артема за руку й повів до свого кабінету. Ідея, як допомогти дітям налагодити стосунки, виникла сама собою. Бублик придумав дуже проникливу пісню, яку за його версією, Артем заспіває Уляні. А допомогти все підготувати Бублик запропонував Ігнату.

Подякувавши за допомогу, Артем поспішив до класу. Він так швидко біг сходами, що спіткнувся та впав. В якийсь момент в нього запаморочилась голова. Коли Артем відкрив очі, побачив перед собою фею Аніме.

-Привіт, маленький подорожник, – сказала фея Аніме, лагідно посміхнувшись. – Ти шукаєш щось особливе?

Артем здивовано подивився на неї.

-Так, я мрію відвідати казкову країну та зустріти своїх друзів. А особливо мені б хотілося освідчитися Уляні в своїх почуттях.

Фея Аніме кивнула та витягла з своєї сумки чарівну кулю. Це була різнокольорова, сяюча різнобарвними променями куля.

-Ця куля виконає твої бажання, але пам’ятай, що справжня магія полягає в тобі самому.

Артем, міцно тримаючи кулю, повернувся до класу. О, диво! В класі вже лунала знайома мелодія. Ігнат (коли він встиг?) тримав колонку в руках та незвично для нього посміхався на весь рот чарівною посмішкою. Уляна простягла до Артема свої долоні й вони закружляли під дружні оплески однокласників. Їхня дружба переросла в кохання, міцне та ніжне одночасно.

З кожним днем Артем ставав все більш впевненим та сміливим. Він зрозумів, що найбільша чарівність – це вміння бачити красу у кожному дні, дбати про своє здоров’я, цінувати кожен момент разом із друзями.

І так, завдяки вірі в себе, дружбі та мудрості, Артем та його друзі жили щасливо, насичено та повні кохання. А чарівна куля залишилася їхнім вірним помічником та завжди нагадувала про те, що найважливіше – це віра у власні сили.

Віра в себе — магія, що робить неможливе можливим!

Дніпропетровська область

м. Кам’янське

Ліцей №25