1. Жити щасливо!

Казка про те, як Зіркомір врятував дружбу!

В одному звичайному українському місті, в одному під’їзді жили троє друзів: Сашко, Тимко та Катя. Новий день був чудовий, сонячний, ніхто, нікуди не поспішав, бо був вихідний, тому друзі вирішили розважитись та отримати позитивні емоції. Сашко та Тимко вирішили взяти новенького м’ячика, та піти на спортивний майданчик,щоб пограти у футбол, а Катруся запропонувала піти до Макдональдса та насолодитись Хеппі Мілом. Дві такі чудові пропозиції неможливо виконати одночасно, тому друзі почали сперечатися, відстоюючи свій план вихідного дня.

Як довго вони сперечалися – тільки вони і знали, та все ж їм не вдалось посваритися так, щоб зіпсувати вихідний день. Вони домовилися, що поїдуть на велосипедах спочатку на футбольний майданчик , а потім відвідають Макдональдс, але все ж таки велики вирішили не брати.

Друзі радісно стартанули від під’їзду, і одразу почали пасувати новеньким м’ячем один одному, та коли Сашко дав пас Тимкові, то м’яч, дивним чином, влучив у вікно на першому поверсі. Скло розлетілося, а м’яч відскочив знов до ніг хлопців, які навіть не встигли перелякатися. Бешкетники миттєво схопили його і чимдуж побігли подалі від місця події. Вони чули, як бабця Зіна лаяла їх, наголошуючи на тому, що батьки краще б фрукти купували своїм дітям, а не м’ячі.

На майданчику було вільно, тому хлопці з радістю розіграли комбінацію,пасуючи один одному новенького м’яча. Мяч, як живий, жваво рухався по футбольному полю, слухняно підкорюючись гравцям. Під час гри шкіряний вийшов за межі поля і закотився у кущі. Велетенський пес підхопив його, та…ненавмисно прокусив. М’яч, посвистуючи, почав здуватися, і діти засмутилися. Задоволеним був тільки вухань, він неймовірно зрадів, що він був першим , і м’яч став його заслуженою здобиччю.

Сашко та Тимко стали голосно сперечатися, звинувачуючи один одного у тому,що трапилось. Сашко звинувачував Тимка, що той не прийняв м’яча, а Тимко звинувачував Сашка, що товариш надто сильно зробив передачу.Хто-зна до чого могла б ця суперечка довести друзів, якби Катруся не наважилась їх помирити. Дівчинка нагадала про домовленість відвідати Макдональдс. Що поробиш, м’яч відновленню не підлягав, а вихідний тривав. Друзі швиденько попрямували у чудовий світ Мака. Хеппі Міл був смачнющим, друзі забули про сварку, але невідомо звідки, з’явилась думка про те, що на витрачені на смаколики гроші можна було б купити нового м’яча. Вони у пригніченому стані пішли додому.

Біля будинку, на лавочці сиділа бабця Зіна та розповідала всім, хто проходив повз, що краще дітям купувати фрукти, а не м’ячі. Побачивши дітей, вона попрямувала їм назустріч, і ця подія не віщувала нічого доброго і несподіваного на завершення цього невеселого дня.

Та враз сонце сховалося за хмари, і за мить на небі з’явилося незрозуміло що, і це ,незрозуміле, стрімко наближалось до землі. Діти завмерли і пошепки промовили: «НЛО».

Першою зі ступору вийшла бабця Зіна та мерщій побігла до сховища. Не встигли друзі схаменутися, як вже чітко побачили, що НЛО приземлилось, а з нього вийшов чарівник. Чарівником його назвали діти, бо в нього ковпак та плащ були синього кольору і обсипані зірками, а в руках була чарівна паличка. Він посміхнувся та сказав, що він зірковий маг, а звати його Зіркомір, і що завітав у ці краї, щоб помирити друзів.

Він розповів, що коли люди сваряться, то невидима блискавка розриває їхнє енергетичне поле, і тільки він може відновити його, перекидаючи зірки у пустоти, як голка, зшиваючи його.

Отямившись, діти подякували чарівнику, та відчули велику тайну світів. Друзі зрозуміли, що існують слова вибачення і вони сильніші за будь-яку блискавку.

Так як Зіркомір був дійсно чарівником, то він знав і про м’яч, і про вікно, і про бабцю Зіну, що сидить в укритті і тремтить від страху на самоті.

Зіркомір підняв свою чарівну паличку і мовив казковим голосом: «Ваш м’яч знову стане новеньким, якщо ви помиритеся з бабцею Зіною, подаруєте їй квіти, та скажете добрі слова».

Діти пішли до сховища, по дорозі зірвавши три маленькі та гарні квіточки, вони йшли та повторювали всі добрі слова, яким їх навчали батьки та вчителі.

Вони зайшли у велике, порожнє, холодне сховище і побачили там самотню бабцю Зіну, вона сиділа та молилась за себе, за неслухняних дітей, за їх нерозумних батьків, які купують м’ячі замість фруктів. Старенька молилась і за весь світ, бажаючи всім миру та добра.

Діти тихенько підійшли , подарували букет і сказали тільки одне слово: «Вибачаємося!» У приміщенні враз стало світліше, тепліше, а на обличчях усіх присутніх з’явилась посмішка. У гарному настрої вийшли з укриття, і не побачили ні НЛО, ні чарівника з його паличкою. Все навколо було звичайним. Сонечко дарувало останні промінчики. Вікно на першому поверсі виявилося неушкодженим. Діти зрозуміли, що це чарівник його відновив. Біля лавочки лежав новесенький м’яч, як і обіцяв чарівник.

Все було як зранку, і вікно, і м’яч, та тільки друзі були іншими. Вони вже не тільки знали силу доброго слова «Пробачте», але і розуміли , як страшно, коли блискавка руйнує їхнє енергетичне поле дружби. Вони перебороли цей страх та зрозуміли, що не варто ображати один одного.

Краще жити дружно та щасливо!

Дніпропетровська область

м. Дніпро

Гімназія №141